Так часто у нас кажуть, що чоловіки не танцюють. Звучить приблизно так, як і в Радянському Союзі немає сексу. І те, й інше - нісенітниця несусвітня. Бо і секс був, і в нас все ж таки танцюють. Не так багато, як би хотілося, але танцюють. У Казахстані керують стереотипи, що в соціальних танцях потрібно носити сорочки з сіточкою, носити брюки-кльош, що обтягують, і взуття на підборах і т.д. Дивно, але за 10 років у танцях я жодного разу не носив нічого подібного: ні коли прийшов, ні коли став викладати, ні коли поїхав на свій перший фестиваль.
Дивні стереотипи
Танці не для чоловіків кажуть у нас. Натомість бокс, боротьба та інші бойові єдиноборства – для мужиків. Битися, комусь щось доводити – це по-чоловічому. Стирчати в більярдних, саунах, піднімати ваги, бити машини на треках, випускати обойму по друзях у страйкболі - це по-чоловічому, а вміти бути ввічливим і галантним з жінкою на танцполі, впевнено вести жінку в парі на танцполі, танцювати так круто, щоб іскри на всі боки летіли - це не по-чоловічому. Вміти володіти своїм тілом і круто рухатися в танці – не по-чоловічому. Чому мати великий живіт до 30 років – це по-чоловічому, а танцювати ні? Маячня маренням… І не в частині списку чоловічих занять - адже вони реально хороші (і більярд, і тренажерка, і т.д.), а в частині звинувачень на адресу сальси, бачати, кізомби та інших напрямків.
Є кілька найчастіших звинувачень на адресу танців:
- «Я не носитиму одяг у сіточку» і т.д.
- Там усі геї
- Для мужика ненормально танцювати.
- Що мої друзі скажуть?
Давайте трохи розберемо ці тези.
«Я не носитиму одяг у сіточку» і т.д.
У соціальних танцях люди ходять танцювати у чому хочуть, у чому зручно. Взуття на підборах теж не потрібне: досить кросівки, мокасини одягти. Штани в обтяжку – хочете носіть, хочете ні. Чоловіки, ви плутаєте соціальні танці (у нашому місті це сальса, кізомба, бачата, аргентинське танго) з бальними танцями, які взагалі не поряд із соціальними танцями.
У бальних потрібно танцювати на змаганнях у певних вбраннях тощо. А в соц.танцях єдина причина з якої на вас можуть з'явитися стрази – ваше особисте бажання. Кому не віриться, зайдіть на сальса/кізомба/бачата-вечірку, яких у місті у нас достатньо і самі все побачите. Якщо, звичайно, сміливості вистачить.
Там усі геї
Я не скажу, що їх у танцях немає. Я не знаю, чи є геї в алматинській сальса-тусівці: жодного не зустрічав особисто. Знаю, що є в інших країнах. Всі кого я знаю в Алма-Аті, гетеросексуальні, наскільки я знаю. Я можу й помилятися, але власне «ну і що?!». Навіть якщо вони є, то що? Геї є скрізь: у маркетингу, фінансах, політиці, спорті. Але ж ви не бігаєте від цих сфер… Мужики, які бухтять, що в танцях тільки геї, вам яка взагалі різниця скільки в танцях геїв? Ви підете туди танцювати не з мужиками, а з дівчатами! І, якби ви хоч раз замість того, щоб бухтіти, заглянули на вечірку чи на заняття до танцювальної школи, то ви б усе побачили на власні очі. Але ви навряд чи прийдете, бо жахливо. А щоб зізнаватись у страху, ви краще пошлетесь на «великих і жахливих» геїв.
Для чоловіка ненормально танцювати
Чого ж ви про це не говорили, коли по молодості стирчали в нічних клубах, де більшість хлопців танцюють на повну силу. Поки були молоді, танцювали нон-стоп, а подорослішавши стали мужиками, для яких танцювати не нормально. Хоча я думаю, що все ж таки страшно. Більшість чоловіків вважають себе сильними, але дерев'яними. «Нііі, я та танці – несумісно. Я не пластичний…» І ще 100 500 відмовок». Чоловіки, бути дерев'яними – нормально для майже будь-якої людини в нашій країні. Парні Танці - не є частиною культурного коду нашої країни, на відміну від латиноамериканців та африканців.
Танці це навичка, яку можна освоїти. Легко не буде, але ж ми мужики - ми сильні, а значить впораємося. На те, щоб почати впевнено танцювати, потрібно менше часу, ніж на відрощування пивного живота до 30 років. У мене танцям навчалися чоловіки таких професій:
- інженери,
- маркетологи,
- бійці спецпідрозділів,
- бодібілдери,
- програмісти,
- художники,
- бухгалтери,
- перекладачі,
- банкіри,
- продажники,
- співробітники держорганізацій,
- викладачі ВНЗ.
Тож танцювати для чоловіків це нормально, і це аж ніяк не прерогатива творчих людей.
Згадайте офіцерів та аристократів у часи, коли було нормою проводити бали. Вважалося, що кожен офіцер/аристократ повинен не тільки вміти тримати зброю в руках, а й танцювати, щоб на балах виглядати круто. Так, якщо у вас в арсеналі є навичка/хобі з «конкретно» чоловічого списку, то додайте туди танці і ви станете ще сильнішими. Звичайно, страшно, що не вийде, але це все фігня. У вас зайва вага? у мене друг хороший у Лондоні живе зростом під 2 метри і вагою понад 120 кг, так він танцює і є одним із найзатребуваніших викладачів у світі. За фахом він математик. Ви інтроверт? Так, та й що. Мій учень на ім'я Арман дуже інтроверт. Спочатку ми навіть дивувалися, коли він щось говорив вголос, а потім став дуже затребуваним на танцполі. Ви ніколи не танцювали? І чого? Навчіться. Так само, як вчилися водити машину, піднімати штангу, бити суперника на рингу. Танці - це навик, а значить вам просто потрібно його освоїти, і це стане нормою для вашого тіла.
Що мої друзі скажуть?
А яка вам різниця, що вони скажуть? Ви хочете танцювати – танцюйте. А друзів, які аргументують стереотипами, наводьте на танці – нехай подивляться самі. Дивишся їм теж захочеться придбати супер-здатність «Танцюючий чоловік»! Мені не раз говорили хлопці, що друзі їх тролять і т.д. Я їх питав: «Ну, і як це, коли тролять?». Майже завжди я чув ту саму відповідь: «Так, пофігу. Я знаю, що вони несуть хрень».
Я знаю, що чоловікам страшно йти в танці, і тому вони часто несуть незрозуміло що про соціальні танці. Адже, якби не страх, то давно б у всьому вже розібралися: «загуглили», сходили на заняття чи вечірку. А так стереотипами сипати легше, ніж страхи долати. У нас у місті стільки гарних жінок, які хочуть танцювати, але для цього потрібний партнер, потрібна пара, потрібний чоловік, який у танці поведеться. І повірте мені, щоб впевнено вести в танці, потрібно дуже постаратися і цьому потрібно вчитися. Я ще жодного разу не чув, щоб жінка сказала "фі", коли чоловік каже, що він танцює сальсу/кізомбу/бачату/танго. Але я бачив і чув багато разів "WOW" і очі повні захоплення.
Для мене танці – дуже чоловіче заняття. У них у чоловіка роль вести і бути впевненим, сильним та дбайливим. Здається, саме це цінується у чоловіках нашого патріархального суспільства? Якщо так, чого ви боїтеся, мужики? Танцювати навчитеся, тілом навчитеся володіти, в жінках ефект WOW викликатимете однією згадкою сальси, себе показати зможете. Чого боїтеся? Прийдіть вже і доведіть, що ви можете бути чоловіком у танці!
У нашій студії латиноамериканських танців є як групові, так і індивідуальні уроки. Тож запрошуємо вас приєднатися до нас та спробувати свої сили в сальсі чи бачаті.
P.S. А буває, що танцювати чоловік не хоче. Просто не хоче дуже спокійно без стереотипів. Тоді й говорити нема про що, адже на смак і колір фломастери різні. Але тоді він скаже просто: "Не хочу я танцювати зовсім" і не сипатиме неперевіреними стереотипами...
Автор: Максут Кумашев